пляж на краю землі. сливова куртка
волосся довше і світліше. сіль у порах
повітря португальської зими в орнаментах зі стін.
шумливе море.
більший за море атлантичний океан
лежить дорогою до інших континентів,
підстьобуючи неспокійну мрійність,
ховаючи в туманах піраміди
ліанами, мов ковдрами, укриті.
під небом міста писана тарілка,
жар-птиці хвіст ліг в лабіринті вулиць.
і вперше ще з далеких зим дитинства
морозно сонних
рік – по-справжньому новий.
пісок і камінь. і солона хвиля.
я прилетіла, а воліла би прийти
ногами
— та привела сама цей пляж в своє життя.
і літаку проклала шлях до океану.
8.11.19
LITTEPLO 